3

Перезавантаження

250.92 КБ

Сьогодні наша команда прийняла рішення про “перезавантаження” ВМГО “Національний Альянс”. У січні відбудеться з’їзд організації, котрий обере новий провід, вся старша братія надалі буде просто сприяти. Наразі дорогу молодим!

Сподіваюсь усі плани організації на 2013 рік будуть втілені, зокрема і проведення фестивалю українського духу “Бандерштат”.

У цей неспокійний для країни час, дієва організація молодих, відважних, рішучих та жертовних як ніколи потрібна. Барикади чекають!
3

Шпигуни Степана Петровича...


Сьогодні у Ратному відбулася громадська акція «Геть молочну мафію!», що мала на меті привернення уваги громадськості та правоохоронних органів, щодо ситуації з заборгованістю ПрАТ «Ратнівський молокозавод» та ПАТ «Ковельмолоко» жителям району майже 2,5 мільйони гривень за здане молоко.

Суть заходу полягала у безперервному проходженню по пішохідному переходу активістами та селянами з навколишніх сіл. До речі, такого роду акція стала першою в районі, ну принаймні за останні 20 років.

Але мова про інше, під час акції невідомі мені особи здійснювали фото та відеозйомку. Їм у цьому не перечили. Пізніше місцеві жителі підказали, що ці люди мають пряме відношення до виборчого штабу члена Партії регіонів Степана Івахіва.

Після завершення заходу я та активісти районного виборчого штабу Об’єднаної опозиції «За Батьківщину» виїхали для зустрічі з активістами у селі Видраниця. Невідомі на автомобілі пересувались за нами, так би мовити по п’ятам. Вирішив спинитись і вияснити, хто вони такі. На жаль переслідувачі відмовились спілкуватись і відповідно не представились. Після таких моїх дій, видно перелякались та поїхали до Ковеля.

Степан Петрович! Ви оці "шпигунські штучки" кидайте.

p.s. Відповідні депутатські звернення, які я скерую до правоохоронних органів області надійдуть на їхню адресу вже завтра. Треба поставити крапку у цих "шпигунських історіях".

p.p.s. Хочу вибачитись, за деяку нестриманість у своїх висловах. На жаль робота нервова. То дороги перекриваю, то з шпигунами борюся.

Далі буде...
3

Front National

Інколи таке буває, що чиюсь поразку, навіть якщо це політик з іншої держави, сприймаєш як особисту...

Сьогодні завершились парламентські вибори у Франції. Лідер Національного Фронту Марін Ле Пен програла на своєму окрузі у другому турі супротивнику соціалісту з результатом 49,89%, всього 118 голосів.

Натомість її племінниця Маріон Марейшал Ле Пен неочікувано стала депутатом, отримала 42%, вірніше наймолодшим депутатом за всю історію Франції - їй всього 22 роки...

186.88 КБ
3

Мажоритарна система обслуговування політичних велетнів

242.56 КБ


В неділю у Франції відбувся перший тур парламентських виборів. Нагадаю, що декілька тижнів тому відбулись президентські вибори на який переміг представник “Соціалістичної партії” Франсуа Олланд 51,63%, натомість Ніколя Саркозі, що представляв “Союз за народний рух” отримав 48,37%

З моєї точки зору система виборів до французького парламенту є недемократичною і по суті обслуговує інтереси двох партій, що мають підтримку більшої частини виборців цієї країни, але ж не усіх… Система виборів є суто мажоритарна. Наприклад Національний Фронт Марі Ле Пен, якщо врахувати підтримку його кандидатів, в сукупності отримав 13,6%, але може бути так і не представлений жодним депутатом, так як з десяток кандидатів партії, що пройшли до другого туру можуть програти цей двобій. У більшості випадків у другому турі виборці що підтримують лівоцентристів та правоцентристів голосують за будь-яку кандидатуру супроти кандидата від НФ. Погодьтесь це несправедливо!?

На минулих парламентських виборах партія в сукупності отримала 4,3%, але жоден її кандидат не зміг перемогти у другому турі. Цього ж року такий шанс має очільниця НФ Марін Ле Пен, яка у першому турі виборів отримала 42% підтримки і у другому турі буде боротись за перемогу з кандидатом від соціалістів. Більше того її дочка Жана-Марі, Маріон Марейшал Ле Пен також перемогла у своєму окрузі на півдні Франції з результатом 35%. Отака династія Ле Пенів)

Отже власне про результати виборів: Детальніше...
3

Мовна акція: організаційні висновки

72.95 КБ

Дещо проаналізую з того, що побачив на свої очі під час акції на захист української мови біля Верховної Ради 5 червня цього року. Ну, і власне те, що з моєї точки зору варто було б змінити організаторам наступного разу. А наступний раз звичайно ж буде)

1.Єдиноначальність. Хто організатор і хто несе відповідальність? На акцію прийшли сотні громадських активістів, тисячі представників Об’єднаної опозиції і невідомо для мене скільки небайдужих жителів Києва. Хтось мав би керувати процесом. Дико виглядало, коли Турчинов разом з нардепами з Батьківщини пішли на прорив (і що тут гріха таїти, і я з колегами його підтримали у цьому), а група дивних молодих людей за спинами почали кричати: «Провокатори! Мирний протест! Припиніть!». Якщо ж це акція, де відповідальність несе Об’єднана опозиція, то її лідери несуть відповідальність за свої дії. Якщо ж, акція десятка-другого молодих прихильників ненасильницького спротиву, то це інша справа. Не можете знайти спільну мову – робіть різні акції, в різний час та у різному місці, з різними підходами. Це краще ніж спільна акція де один одного обзивають провокаторами.

2.Люди. Людей з нашого боку було достатньо для того, аби показати, що країні не байдуже «мовне питання». Хтось хотів більшого? Можливо, але для цього більшого не вистачило б у два рази збільшити кількість учасників – з семи до чотирнадцяти тисяч. Більшого можна було б досягнути тоді, коли цю цифру ми множимо як мінімум на десять або ж на двадцять. От тоді дійсно можна було зробити українську площу Тахрір і, після вияснення усіх питань з парламентською більшістю, плавно направити людський потік, наприклад у напрямку Нових Петрівців…

3.Площа. Варто було б спробувати захопити площу перед Верховною радою, як це власне і зробили регіонали. Нереально? Та ну, маючи 150 депутатів від опозиції можна було б робити і не таке.

4.Сцена. Ну от, якби Доній зі своїм броньовиком не приїхав і що було б тоді? Стояли б на клумбі і кричали б у мегафон? Смішно… Сцена та якісний звук є одним з основних успіхів будь-якої масової акції. Детальніше...
3

Мені тут пообіцяли щелепу зламати…

7 травня цього року на своєму персональному сайті та у фейсбуку я оприлюднив інформацію, що, виявляється, у Волиньраді є один «фрукт», ой, мається на увазі – депутат, який жодного разу з початку нашої каденції, а саме з листопада 2010 року не відвідав засідання постійної депутатської комісії, до якої належить. Ну, і Ви правильно зрозуміли, що цей «фрукт» – ніхто інший, як Степан Петрович Івахів.

Інформація як інформація, головне – правдива! Але, в той же день саме цей персонаж попросив передати мені через одну спільну знайому, що за такі вислови, мається на увазі таке миле та безневинне словечко як «фрукт», мені, як мінімум, зламають щелепу. Не більше, і не менше. Знайома вирішила, що то все емоції і не передзвонила. Тому лише сьогодні я про це і дізнався…

Так от:

1. Шановний пане «фрукт», це визначення є оптимальним для людини, котра з якогось дива стає депутатом Волиньради, будучи №5 у списку Партії регіонів, і, в свою чергу, елементарно не розуміє суті місцевого самоврядування та зокрема функцій депутата місцевої ради. А брати участь в роботі постійної депутатської комісії – це один з ключових обов’язків депутата.

2. «Налякали їжака голою дупою». Мушу сказати, що такими погрозами Ви нічого не доб’єтесь, бо не на того напали. Наведіть довідки, поспілкуйтесь з людьми, котрі мене знають, і Ваше уявлення про мою скромну персону значно зміниться. Розумію, що під час сесій Волиньради Ви цього зробити не змогли, так як відвідуєте їх не надто часто. Більше того, такі Ваші кроки спонукають мене до активнішої і пліднішої діяльності заради того, аби і Ви особисто, як яскравий представник Партії регіонів, і так само Ваші колеги по партії не те що депутатських мандатів не здобули, але й відповідали за свої, у багатьох випадках злочинні дії, за законом. І починати варто з Вашого ж президента…

3. Але, якщо ж у чиїйсь хворій голові все-таки визріє думка втілити погрози у життя, то мушу сказати, що проживаю я в мікрорайоні Вишків, у приватному секторі. Так як особистого автомобіля не маю, то пересуваюсь громадським транспортом, а інколи ходжу додому пішки. Це допомагає тримати себе у хорошій спортивній формі. Охорони я не маю, дозволу на носіння зброї також.

4. Усім своїм колегам та друзям даю прямий сигнал: якщо щось зі мною станеться – першою адресою куди треба звернутись, в тому числі і правоохоронним органам, до затишного офісу за адресою: м. Луцьк, вул. Кременецька, 38.

5. І насамкінець, моя Вам порада, дорогий Степан Петрович: менше емоцій. Це політика чоловіче, тут і не таке буває. А виборча кампанія ще тільки на старті…

p.s. І ще, раджу трохи ознайомитись з діяльністю та боротьбою Української Повстанської Армії. Свого часу НКВДистам також було не зрозуміло, ну як можуть молоді хлопці та дівчата, здається, у безвихідній ситуації боротися до кінця 50-их років проти величезної тоталітарної машини під назвою СРСР. І підривати себе у криївці, аби не здатися ворогові живим. Головне, робили це вони з усмішкою на вустах, адже сказав Господь: „Ніхто не має більшої любови, ніж той, хто життя своє віддає за своїх друзів” (пор. Йо 15, 13). Я, мушу Вас запевнити, сам з тієї масті… Лякатись, прогинатись та здаватись не буду…